8 січня народився відомий українець, поет, журналіст - Василь Симоненко. Літературні критики називали його "поетом без каменю за душею", Євген Сверстюк зазначив, що Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частину історії України. Пропоную згадати цікаві факти з життя та творчості поета та перечитати його поезії.
-В 💥 Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району
на Полтавщині. Зростав без батька. Про своє дитинство пізніше поет писав, що з
рідних людей у нього були тільки мати і сивий дід, а татом він нікого не кликав
і довгий час був упевнений, що так і повинно бути.
💥Почав шкільне навчання Симоненко у рідному селі. По закінченні отримав
золоту медаль. Згодом вступив на факультет журналістики Київського національного університету імені Шевченка, а після отримання диплома переїхав до Черкас, де працював у редакціях газет "Молодь Черкащини", "Робітнича
газета", "Черкаська правда".
💥"Коли Василь вперше побачив свою майбутню дружину, то купив отакенну
корзину троянд, зробив із них вино, пригостив її, і причарував. А ще пообіцяв
робити щовесни трояндове вино – щоб закріпити успіх", — пригадував Микола
Сніжко. За його словами, Василь називав своє фірмове вино на французький манір
– "Симоне". А дружину Людмилу – Люсьєн.
💥Писати Василь Симоненко почав у студентські роки. Однак за життя видано
лише збірку лірики "Тиша і грім" (1962) і казку для дітей "Цар
Плаксій та Лоскотон". Його вірші, які допускалися до друку, коригувалися.
Визнання до поета прийшло посмертно. Сам письменник про свій поетичний стиль говорив:
"Є в мені щось від діда Тараса і прадіда Сковороди".
💥Уже в ті роки набули великої популярності самвидавні вірші Симоненка. Саме
вони поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pоків.
💥Навесні 1960 року в Києві заснували Клуб творчої молоді, учасниками якого були Іван Драч, Алла Горська, Ліна Костенко, Василь Стус, Микола Вінграновський, Іван Світличний, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко також брав участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, виступав на літературних творчих вечорах та диспутах.
💥Влітку 1962 року Симоненка заарештовують. На залізничній станції в Черкасах між буфетницею ресторану і Симоненком випадково спалахнула суперечка: за кілька хвилин до обідньої перерви продавчиня відмовилася продати Василеві цигарки. Той, звичайно, обурився.
- 💥Нагодилися двоє чергових міліціонерів і попросили письменника показати документи. Василь пред'явив редакційне посвідчення. Але, побачивши перед собою відомого поета, правоохоронці безцеремонно скрутили Василеві руки й на очах у натовпу потягли до вокзальної кімнати міліції. Потім поета запхали у "воронок". Колеги розшукали поета в камері у Смілі на другий день. Забрати його дозволили тільки після того, як втрутився секретар Смілянського міськкому партії.Василь показував синці й розповідав, що по м'яких частинах тіла не били, в основному удари завдавалися по хребту і нижній частині спини. На думку друзів поета, це побиття було не випадковим.
💥Навесні 1963-го його стан тільки погіршувався. А вже у вересні поета
госпіталізували. Лікарі діагностували рак нирок, а побої міліціонерів тільки
прискорили розвиток хвороби. Проведена операція результатів не дала.
💥У ніч проти 14 грудня 1963 році у неповні 29 років поет помер у черкаськiй
лiкарнi. Під час похорону до рук друзів поета потрапляють його щоденники й
архів. Однак після цього Симоненка в Україні не видаватимуть 15 років.
💥Через 35 років після смерті в його робочому кабінеті відкрили
кімнату-музей. На столі лежать рукописи віршів, перо, стоїть машинка. Збоку –
вішак із плащем і капелюхом. А на полиці шафи – підкова.
💥1965 року Симоненка висунули на Шевченківську премію. Проте не судилося.
Поет отримав її лише через 30 років, уже в Незалежній Україні, посмертно.
Комментариев нет:
Отправить комментарий