05.12.2022

Григір Тютюнник – митець правдивий, безкомпромісний і сміливий

 

Григір Тютюнник – один з найвідоміших українських письменників. Звичайно, кожен вчив його біографію і твори в школі. Але найчастіше на уроках все і закінчувалося, і мало хто може похвалитися тим, що пам’ятає, хоча б, де народився Григір Тютюнник. І в честь річниці дня народження письменника ми вирішили нагадати вам найцікавіші факти з біографії Григира Тютюнника.

Один з найвідоміших новелистів України народився 5 грудня 1931 року в невеликому селі Шилівка, на Полтавщині. Коли йому було всього лише 6 років, його батька репресували. Хлопчикові довелося прожити дуже складне життя, а особливо сирітське дитинство. Він знав, що його батька репресували. Та й самого Григіра Тютюнника переслідували майже все життя.
Всі його твори піддавалися дуже жорсткій цензурі, а сам автор важко переживав це.
Зі своєю дружиною Тютюнник познайомився в університеті. Вона навчалася на факультеті української філології, коли сам письменник на російській. Спочатку він спілкувався і писав тільки російською, але завдяки своїй дружині, він цілком і назавжди перейшов на українську мову. У них народилося двоє дітей – Михайло і Василь.
Тютюнника дуже не любили за прямоту. І коли почалося переслідування української інтелігенції в 1974 році, його занесли в чорний список для всіх видавництв. Його ім’я стало забороненим у будь-яких публікаціях. Сам письменник переживав це дуже складно, і говорив, що він писав тільки половину правди, а якщо б він написав всю, то його напевно вбили б.
Письменник не любив сидіти у великих містах. Тютюнник постійно подорожував по селах України, адже там можна було почути рідну мову.
Григір Тютюнник покінчив життя самогубством 6 березня 1980 року.
У його рідному селі зараз немає ні пам’ятника, ні музею, в будинку, де жив великий поет. Його житло вже встигли кілька разів перепродати. Тільки невелика група ентузіастів за свій рахунок влаштувала музей у школі. Це всього лише невелика кімнатка, але щорічно його відвідують тисячі осіб.

28.11.2022

Григорій Сковорода - невтомний шукач свободи і щастя

Григорій Савич Сковорода - 300 років від дня народження

Григорій Сковорода- видатний український філософ-містик, богослов, поет та педагог був чи не найцікавішою постаттю історії українського духу.“Мандрівна академія”, “людина-університет” своєї епохи, за життя він не видав жодної книги. Натомість читачі його шукали самі, масово читали та цитували, переписували рукописи.

Кілька цікавих фактів:

  • Народився Григорій Сковорода на Полтавщині у родинні спадкових козаків.
  • Про точну дату народження світ дізнався лише через 200 років після народження філософа. Саме тоді дослідники віднайшли в одному із листів Сковороди згадку про святкування власного дня народження.
  • Григорій Сковорода мав виняткові здібності до навчання. Вже у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії – першого вищого навчального закладу в Україні. Вивчав латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. Грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі.
  • Проте вищої освіти не отримав.
  • Працюючи педагогом у Харківському колегіумі, мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки: «вельми туп», «справжнє безглуздя», «досить гострий», «звєрок востроє» тощо.
  • Його називають зачинатилем жанру байки.
  • Писав твори переважно староукраїнською та латинською.
  • Надавав перевагу особистій духовній свободі. Філософські трактати присвячував переважно етиці. А головним сенсом людського існування вважав самопізнання.
  • Відстоював права людської особистості в кожній людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію. Відкрито засуджував московських гнобителів.

АФОРИЗМИ ВІД СКОВОРОДИ

  • Бери вершину і матимеш середину.
  • З усіх утрат втрата часу найтяжча.
  • Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити.
  • Більше думай і тоді вирішуй.
  • З видимого пізнавай невидиме.
  • Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.
  • Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
  • Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї і відпадає.
  • Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.
  • Чисте небо не боїться блискавки та грому.
  • Що швидко запалюється, те раптово гасне.
  • Більше думай і тоді вирішуй.

25.11.2022

ГОЛОДОМОР: Україна пам'ятає, світ визнає


Запалімо свічу за всі душі невинні!

Памятаймо про все і згадаймо їх нині...

Україна жива! Не здолати ніколи,

Бо козак був і є мужнім воїном в полі.

    Наближається скорботна дата – День пам’яті жертв Голодомору1932-1933 р.р.. Людство, українське суспільство не має права забути найбільшу трагедію 20 ст., коли виснажені голодом вмирали діти, молоді люди, їхні батьки. Зараз ми вшановуємо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни росії проти України, яка супроводжується вбивствами, звірствами, знищенням українців.

ЗАПАЛЕМО Ж СВІЧКУ ПАМ’ЯТІ ТА ПОМОЛИМОСЯ                                    ЗА УСІХ ЗАМУЧЕНИХ ГОЛОДОМ УКРАЇНЦІВ!!!!

Бажаючих, дізнатись про трагічні сторінки історії України, запрошуємо до бібліотеки, познайомитись з книгами, які розкривають усю глибину трагедії українського народу під час Голодомору-геноциду у 1932-33 р.

 Роман "Марія" Уласа Самчука (1933р.) - це перший в українській літературі художній твір про примусову колективізацію та про голодомор тридцять третього року. Написаний він у стилі хроніки життя однієї жінки-селянки. Помираючи голодною смертю, Марія пропускає через свою просвітлілу свідомість усе своє життя. 

09.11.2022

Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема

День української писемності та мови у бібліотеці

   поетична вітальня "Звучи, рідна мова"

бібліотечний урок "СЛОВНИКИ - НАШІ ДРУЗІ"

27.10.2022

28 жовтня в усьому світі відзначається Міжнародний день анімації, заснований в 2002 році Міжнародною Асоціацією анімаційного кіно – ASIFA. Напередодні Міжнародного дня анімації професіонали і любителі анімаційного кіно з усього світу обмінюються програмами своїх фільмів і влаштовують прем'єрні перегляди бестселерів для вдячної публіки, яка цілий рік чекає цієї події. Зараз подібні сеанси мультфільмів одночасно проходять вже в 104 країнах світу!

Засновником анімаційного кіно вважається французький винахідник, художник Еміль Рейно. 28 жовтня 1892 він запросив глядачів подивитися в Парижі, в музеї Гревен, "оптичний театр". Рейно створив праксиноскоп, за допомогою якого виводив на екран картинки які рухалися. Це був перший мультфільм, який став головним кроком до розвитку анімаційного кіно.
Технік анімації існує дуже багато. Зараз дуже багато мультфільмів роблять на комп'ютері. Але забувати, як були зроблені найбільш відомі та улюблені мультики, не варто.
В Україні традиції мультиплікації нараховують не одне і навіть не два десятиліття. Наші режисери почали знімати вітчизняні стрічки ще задовго до того як неньку урочисто проголосили незалежною. Історія української анімації розвивалася у двох студіях: Київській та Одеській кінофабриках Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ). Першим мультфільмом України стала стрічка 1927-го року «Солом’яний бичок», яку створив художник - графік В’ячеслав Левандовський. Для 10-хвилинного мультику «Солом’яний бичок» В’ячеслав Левандовський не тільки сам створив сценарій, вигадав і намалював усіх персонажів, але й зробив власноруч кінознімальний анімаційний апарат. Ця видатна людина і є батьком української анімації.
Зараз прогрес кардинально змінив анімаційні фільми. Цифрові технології зробили анімацію більш яскравою, рухомого та об'ємною. Однак у світі можна знайти багато людей, які вважають справжнім мистецтвом не тривимірну анімацію, а саме стару і трудомістку, в яку творці вкладають всю душу.
Бажаємо вам всією сім’єю переглянути такі українські мультики: «Капітошка», «Як Петрик П’яточкін слоників рахував», «Острів скарбів», «Жив-був пес», «Ведмедик і той, що живе в річці», «Як козаки у футбол грали» і ще сім серій про козаків. І разом з героями підспівувати веселому Капітошці, слідкувати за пригодами Петрика П’яточкіна, сміятися над кумедними ситуаціями, у які потрапляють герої «Острова скарбів», співпереживати та веселитись разом з сильними, кмітливими і веселими козаками.
«Веселого вам перегляду!  

26.10.2022

ЛІТЕРАТУРНИЙ ПОРТРЕТ ВОЛОДИМИРА ЛИСА

 26 жовтня - День народження Володимира Савовича Лиса (1950), українського прозаїка, драматурга.

Володимир Савович Лис народився 26 жовтня 1950 року на хуторі поблизу села Згорани на Волині.
1977 року закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Служив у війську, працював журналістом у районних газетах Волині, Хмельниччини, Херсонщини, Рівненщини, у волинській молодіжці, завідував літературною частиною Рівненського музично-драматичного театру, був редактором відділу державного будівництва газети «Волинь».
У літературі дебютував як драматург. П’ять його п’єс було поставлено в різних театрах України та на українському радіо. Член Національної спілки письменників України (2004) та Асоціації українських письменників.
Видав уже понад двадцять книг, серед яких перважно романи. Перемагав у багатьох літературних конкурсах, у тому числі й "Коронації слова".
Його твори яскраво розкривають культуру, побут й історичні події ХХ століття, та головне - показують людину й ті випробування, яких вона зазнає серед бурхливих тогочасних подій. Зазвичай розгортаються вони на рідній Волині і Поліссі. Попри деталізацію творів, читач не має жодного шансу знудьгувати: сюжет непердбачуваний і розвивається з блискавичною швидкістю. Оповідь одного розділу переривається, а в наступному - вже інший час, інші персонажі та місце подій. Постає мозаїка і поліфонія часу, який творять і з яким борються, обстоюючи свою душу, люди.
Творче подружжя Володимира Лиса та Надії Гуменюк відоме вже давно не лише на всю Україну, а й поза межами нашої держави. Ще б пак, адже Надія Гуменюк – лауреат численних премій, авторка поетичних збірок, прозових творів та величезної кількості літератури для дітей, де з найпопулярніших книжки «Чапики-Чалапики», «Веселка для Веселика», «Де гуляє крокотам».
Мають сина, доньку й двох онуків. Читати твори Володимира Лиса можна за посиланням:https://knigogo.com.ua/knigi/obitnytsya/