29.11.2020

КОМУ ПОТРІБНА ПРАВДА ПРО СЕБЕ? ПОЧУВШИ ЇЇ ЛЮДИНА НЕ ЗМІНИТЬСЯ

 Дуже рідко пишу відгуки на прочитані книги, більше люблю цитати. А сьогодні пишу під великим враженням від прочитаного роману молодої української сучасної письменниці Ольги Лілік. Роман «КВІТИ ЦИКОРІЮ» прочитала за одну нічь, як кажуть «на одному диханні» (може, запала в душу, бо настрій був відповідний), але як добре, що є такі «ліки для душі».

Коли я відкрила цю книжку, думала, що це легка романтична повість про кохання. Помилилась. Ні, кохання тут Є, але переважає ТУГА.

Два брати – Павло та Петро, які виховувались одними батьками виросли з такими протилежними ставленням до життя, з різним відношенням до людей, до цього жорстокого світу.

Для Петра, який уже десять років, після драматичних подій, живе в селі самотній, майже зломанний спогадами, важливі – порядність, чесність, співчуття і бажання допомогти простим сільським жителям: бабі Усті та її онуку Слабому Тимошу, Валентину Петровичу, який вболіває за створення сільського музею, і Валерію, що повернувся із зони АТО і став байдужим до всього, маленькому мрійнику Юркові, який хоче стати лікарем, щоб лікувати свого друга-інваліда.

А брат Павло? Він приїздить рідко в село на дорогій автівці, хизується своїми статками, будинками,  коханками, дружбою з колишнім банкіром Димитріаном Бальмеченком, який повернувся в село, щоб забрати в односельців ставок, музей, стадіон, старий сад, бо у нього є головне: великі гроші… і влада!!!

Я отримла багато емоцій від цієї книги. Раджу почитати. І делька влучних цитат із твору:

ü 💥«Насправді минуле не зникає, воно продовжує існувати, як паралельний світ»

ü 💥«Щастя йде за тим, хто зберігає йому вірність…»

ü 💥Кому потрібна правда про себе? Почувши її людина не зміниться!!!!»

28.11.2020

ВІТАЄМО АВТОРА

 
Сучасний український письменник Дерманський Олександр Степанович, також відомий публіці під псевдонімами Сашко Володарський та Назар Діброва. Творам письменника властиві яскраві і привабливі персонажі: Чудове чудовисько Чу й бабай Гарбузяник, вужик Онисько і дракон Омелько, криничник Мефодій і привидка Зловісна Марта, Маляка і Драґо з Пиптиком, бабуся Катастрофа й Остап Квіточка, маленький Тишко й химерний ВельзеперБез цих і без багатьох інших героїв книжок Сашка Дерманського неможливо уявити всесвіт сучасної української дитячої літератури. Веселі історії і захоплюючі пригоди, завдяки чому діти читають їх на одному диханні. Багато робіт автора відзначені популярними українськими літературними преміями, серед яких «Коронація слова», «Золотий лелека» і «Книга року».

можна послухати автора https://www.youtube.com/watch?

ГОЛГОФА ГОЛОДНОЇ СМЕРТІ

У 4-ту суботу листопада наш народ згадує скорботні сторінки своєї історії. Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію – Голодомор, який забрав мільйони людських життів. До Дня пам’яті жертв Голодомору у бібліотеці розгорнуто виставку

«Голодомор: Україна пам’ятає, світ визнає»

Активні читачі виготовили квітки-незабудьки, як символ жертв Голодомору. Знак квітки розроблений у 1986 році учителями цілоденної школи св.Софії в Канаді. Вона нагадує нам і нашим дітям, що ми не маємо права забути мільйони жертв Голодомору.                                                                        Незабудька чи незабудка?   Слово «незабудька» – українське слово і походить від виразу «не забудь». У нашому випадку вона нагадує нам – не забувати жертв, які загинули на території України зимою 1932 – 1933 років штучно створеною голодною смертю. Натомість слово «незабудка», яке сьогодні широко використовується в Україні, – це русизм, який був запроваджений в українську мову УРСР у пізніх 1960 их. В діаспорі незабудька так і лишилася пом'якшеною. Тендітна блакитно-жовта квітка кличе нас: 
Не забудь!



19.11.2020

БУРЕМНА ПАМ'ЯТЬ МАЙДАНУ

У мить тяжку, в нестерпній тій образі,
На барикадах, зібраних із снігу,
Стояла гідність у ясній звитязі,
Поклавши хід історії у книгу.  

Революція Гідності залишила глибокий і незабутній слід в історії нашої держави. ЇЇ ідеали і надії змінили і змінюють нас зараз. Про Революцію Гідності і Майдан, про тих людей, що загинули за честь, за волю, за право бути народом розповідає викладка-пам'ять "Україна - територія гідності і свободи", яка оформлена в шкільній бібліотеці до річниці Революції Гідності.


Пропоную познайомитися з книгою Марка Рудневича «Я з Небесної Сотні».Неймовірна книга про одного з Героїв Майдану.

Книги на такі важливі та сповнені болю теми дуже важко піддавати аналізу. Бо саме в ту хвилину, коли думаєш - ну ось, автор якоюсь примітивною мовою пише, або бачиш, що письменникові не вдається до кінця розкрити характер головного героя, пронизує до самісінького серця думка про те, яку трагічну подію зображено...

Герой повісті молодого письменника Марка Рудневича 19-річний студент Макс зі Сміли легко й відверто оповідає про своє життя — про навчання, однокурсників, родину, про свою кохану дівчину Іванку, яка вчиться в Києві, а батьки хочуть відіслати її на навчання до Франції... Але стається Майдан, і Макс зі своїм другом-однолітком їде до Києва. Зрештою, це повість про три вирішальні доби на Майдані. Ви згадаєте все, ви ще раз переживете ті тривожні лютневі дні і, мабуть, будете плакати, і ще довго пам’ятатимете простого хлопця зі щирою душею — Макса зі Сміли...

Прочитавши цю книгу, виникає бажання знайти світлини тих, чиє життя обірвали злочинні кийки, кулі та гранати, почитати про цих Героїв. Дуже б хотілося, щоб коли-небудь були написані книги про кожного з Небесної Сотні, кожного Патріота, якого закатовано за любов до Батьківщини, кожного Воїна, чиє здоров’я чи життя віддано за Україну!

Доземний уклін. Вічна слава Героям! Слава Україні!


15.11.2020

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ГУДЗИКІВ

Цікаве свято, про яке неодмінно здогадуються, а може навіть знають професійні кравці і їх уважні клієнти -"Всесвітній День ґудзиків", відзначається щорічно 16-го листопада. Воно було засновано американською організацією National Button Society, започаткованою в 1938-му році, ще в XX столітті.

Деякі з нас іноді навіть не помічають на скільки важливий для нас цей елемент нашого одягу, адже без нього було б все набагато складніше. Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися далеко не для того, для чого ми використовуємо їх зараз - виключно як прикраси, а не для застібання. Для застібання використовувалися зав’язки, шнурівки, вироби з рослин і кісток тварин, в якості шпильок. Гудзик був своєрідним предметом розкоші, що виконував не тільки декоративні функції, але й нес цілком певне інформаційне значення.
Завдяки старанню майстерних умільців, у світовій практиці такий виріб, як ґудзик давно став предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами.