КОМУ ПОТРІБНА ПРАВДА ПРО СЕБЕ? ПОЧУВШИ ЇЇ ЛЮДИНА НЕ ЗМІНИТЬСЯ

 Дуже рідко пишу відгуки на прочитані книги, більше люблю цитати. А сьогодні пишу під великим враженням від прочитаного роману молодої української сучасної письменниці Ольги Лілік. Роман «КВІТИ ЦИКОРІЮ» прочитала за одну нічь, як кажуть «на одному диханні» (може, запала в душу, бо настрій був відповідний), але як добре, що є такі «ліки для душі».

Коли я відкрила цю книжку, думала, що це легка романтична повість про кохання. Помилилась. Ні, кохання тут Є, але переважає ТУГА.

Два брати – Павло та Петро, які виховувались одними батьками виросли з такими протилежними ставленням до життя, з різним відношенням до людей, до цього жорстокого світу.

Для Петра, який уже десять років, після драматичних подій, живе в селі самотній, майже зломанний спогадами, важливі – порядність, чесність, співчуття і бажання допомогти простим сільським жителям: бабі Усті та її онуку Слабому Тимошу, Валентину Петровичу, який вболіває за створення сільського музею, і Валерію, що повернувся із зони АТО і став байдужим до всього, маленькому мрійнику Юркові, який хоче стати лікарем, щоб лікувати свого друга-інваліда.

А брат Павло? Він приїздить рідко в село на дорогій автівці, хизується своїми статками, будинками,  коханками, дружбою з колишнім банкіром Димитріаном Бальмеченком, який повернувся в село, щоб забрати в односельців ставок, музей, стадіон, старий сад, бо у нього є головне: великі гроші… і влада!!!

Я отримла багато емоцій від цієї книги. Раджу почитати. І делька влучних цитат із твору:

ü 💥«Насправді минуле не зникає, воно продовжує існувати, як паралельний світ»

ü 💥«Щастя йде за тим, хто зберігає йому вірність…»

ü 💥Кому потрібна правда про себе? Почувши її людина не зміниться!!!!»