НОВОРІЧНІ ПОДАРУНКИ

Зовсім скоро постукає у двері Новий 2023 рік – рік чорного кролика.

Кролик – домашня тварина, яка не любить шуму, шукає затишку, тому Новий рік краще зустрічати вдома.

Тварина ця невибаглива, тому краще відмовитись від розкішних чи дорогих подарунків. Кролик скромний, не любить пускати пил в очі й привертати до себе увагу. Він не любить і непрактичних речей, тому подарунки потрібно підбирати практичні, за призначенням та уподобанням, які стануть у пригоді.

Що краще не дарувати на Новий 2023 рік?

Кролику не сподобається, якщо ви подаруєте засоби для душу, різноманітні гелі, шампуні, мила, креми. Не потрібно дарувати духи чи туалетну воду та купувати для подарунка годинники, дзеркала, рушники. Якщо ви подаруєте предмети, які можуть порізати – набір ножів чи столових приладів, бритву, кролик може дуже на вас розізлитися. Так само не сподобаються кролику такі подарунки, як портсигари, запальнички та інше приладдя для куріння. Не до вподоби прийдеться господареві року і конверт із грошима, якщо ви його не замовляли.

На жаль, цьогоріч доводиться зустрічати Новий рік під час війни. Попри усі випробування, важливо знаходити приводи для радості та підбадьорювати рідних, особливо дітей.

Що ж тоді подарувати на Новий 2023 рік?

Краще дарувати практичні подарунки, які покращать життя в непрості часи: повербанк; ліхтарик на батарейках; набір LED-свічок, які працюють від акумулятора; нічник на батарейках. Доречними будуть і термос або термокружка; теплий одяг (піжама, термобілизна, рукавиці, шкарпетки); плед чи вовняна ковдра; набір чаю, солодощів чи м'ясних делікатесів; торбинка з мандаринами або тропічними фруктами; творчі набори для виготовлення свічок, малювання або вишивки…

Що ж подарувати на Новий рік дітям? Звичайно іграшки, розмальовки, солодощі, ґаджети, дитячі музичні інструменти, 3-D пазли, набори для творчості, конструктори, книги з картинками та все те, що подобається вашому малюку.

На Новий рік близьким людям можна подарувати й нематеріальний подарунок. Наприклад, альбом з фотографіями найяскравіших моментів, або відеоролик зі смішними сімейними сценками.

І найголовніше… Щоб задобрити Кролика подарунки потрібно дарувати від душі.

Хай Новий рік з добром до нас іде!

До Нового 2023 року залишилось зовсім мало. Щоб рік Кролика став успішним для вас, потрібно правильно до нього підготуватися.

Покровитель 2023 року не любить бруду і мотлоху, тому кожному потрібно позбутися від цього до кінця грудня. У Новому році можна все починати з чистого аркуша. І не просто можна, а потрібно.

Напередодні Нового року слід обов'язково прибрати в будинку, викинути все зайве й застаріле і на місце, що звільнилося, обов'язково прийде щось хороше і бажане. Це, до речі, стосується не лише речей.

Що ж потрібно викинути з дому до Нового року 2023 року та яких речей позбутися?

Поламані предмети: тріснутий або битий посуд, зламана парасолька, кросівки, що продірявилися – всього цього не повинно бути в домі. Від техніки, яку давно не можете відремонтувати, теж потрібно позбутися.

Візьміть собі за правило: якщо зламана річ лежить довгий час, а у вас не вистачає рук (немає бажання, ресурсів) її полагодити або віднести в ремонт – вона вам не потрібна. Такі предмети лише займають думки і забирають енергію. Якщо викидати шкода, то, як варіант, ви можете віддати річ тому, хто зможе її полагодити.

Одяг, який не носите: «Відкриваю шафу – все ганчірки, шукаю ганчірку – все речі», – знайома ситуація?

Перед Новим роком варто зробити ревізію в шафі: набратися сміливості і викинути все, що ви не одягали впродовж останніх двох років. Речі захаращують наше життя та вбирають нашу енергетику, настрій, здоров'я. Шкода викинути, віддайте тим, хто сьогодні потребує допомоги – переселенцям та малозабезпеченим верстам населення. Щоб не втратити здоров'я, не збирайте мотлох у своїй шафі. І пам'ятайте, що віддаючи – ми набуваємо.

Папір, який макулатура: Чеки, глянцеві журнали, газети, інструкції, рекламні буклети, старі квитанції, непотрібні документи – це все мотлох. Якщо ви почнете їх перебирати, то самі в цьому переконаєтеся. У вас немає часу все переглядати і перечитувати? Тоді просто викидайте. Беріть приклад з аргентинців. В останній день року аргентинці викидають з вікон всі непотрібні документи, бланки і позбавляються таким чином від проблем і невдач. Проте, всі ці «скарби» не викидайте на смітник, а краще віднесіть в пункт прийому макулатури. Не факт, що вам за неї дадуть багато грошей, але в душі з'явиться приємне відчуття того, що ви не засмічуєте навколишнє середовище.

Відповідаємо відразу – не знадобиться: Незрозумілі деталі і запчастини, порожні банки і коробки, подарунки, які не підійшли, сувеніри-пилозбірники і милі дрібнички з розпродажу, самовчитель з турецької мови, який ви ще не відкривали, – вони просто займають місце в домі та, до всього, нагадують про те, що ви не встигли зробити. З простроченою косметикою і ліками та ж історія – все в сміття, адже вони можуть нашкодити здоров'ю.

В умовах тотальної економії електроенергії в кожному будинку можна знайти свічки. Мало хто знає, але свічки є неймовірним джерелом енергетики людини. Перед Новим роком варто позбутися від напівзгорілих свічок і таких, які вам неприємні. Такі свічки можуть негативно впливати на будинок, що призведе до частих сварок та розчарувань в новому році.

І останнє…

Викиньте речі, які вам неприємні та приносять негативні емоції. Не вступайте в Новий рік з тими речами, які викликають роздратування. Ваш будинок перед Новим роком повинен наповнитися затишком, теплом і новою позитивною енергетикою.

Не беріть з собою в Новий рік стрес та хвилювання, стосунки, що зжили себе, токсичних людей і погані спогади. Звичайно, сказати це легко, але зробити важче. Тоді уявіть, що у цього всього закінчився термін придатності.

І ще: помічено, що якщо навести порядок в домі, то порядок настає і в думках.

Входьте в Новий рік з позитивними думками, планами і цілями і, щоб не відбувалося, вірте – у вас все вийде.

Гарного вам Нового року та приємних спогадів!

(взято з Інтернету)

Святого Миколая чекаємо

      

 Святий Миколай – чудотворець, благодійник, чарівник. У ніч на 19 грудня, в день його пам'яті, він розносить подарунки дітям, вітає із зимою, благословляє на добрі справи.

Вітаємо всіх з Днем Святого Миколая! Нехай це свято перетвориться на справжнє диво.

Нехай цей день вселить в нас любов і надихне на добрі справи і милосердя, нехай подарує нам віру у здійснення наших найзаповітніших бажань!

Для святкового сімейного дозвілля у нагоді буде чудова добірка про традиції святкування цього свята в інших країнах

дивись: https://www.youtube.com/watch?

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТИЖДЕНЬ ЧИТАННЯ

   Від учора розпочато другий всеукраїнський Національний тиждень читання, який з 12 грудня по 19 грудня проводить Український інститут книги спільно з Міністерством культури та інформаційної політики України. Його мета – промоція читання, підтримка видавців та авторів, а також – привернення уваги до українського книговидання та літератури, підтримка видавництва, книгарні та бібліотеки. Про це повідомив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко в Фейсбуці. "Читання сьогодні для мене набуло нових кольорів - ти не тільки споживаєш необхідний та цікавий контент, ти кожну книгу пропускаєш через досвід сьогодення. Давайте ділитися своїми найбільш улюбленими книжками від українських або іноземних авторів, виданих українською мовою з хештегами #ЗачитанеДоДірок та розповідати про найбільш важливі для вас і для українського суспільства книги цього воєнного року з хештегами #КнигаНаВійні і #тижденьчитання", - написав Ткаченко.

   Також міністр поділився п'ятіркою своїх улюблених книг. Серед них: «Подолати минуле. Глобальна історія України», Ярослав Грицак (Видавництво «Портал»); «Григорій Сковорода», з серії «Життя видатних українців», І. Драч, М. Попович, С. Кримський (Видавництво «Фоліо»); "Діти повітряних тривог", Лариса Денисенко (Видавництво «Видавництво»); «Фактологія. 10 хибних уявлень про світ, і чому все набагато краще, ніж ми думаємо», Уля Рослінг, Анна Рослінг-Рьонлюнд, Ганс Рослінг; «Люди з дієсловами», Катерина Калитко (Meridian Czernowitz).

Читання сьогодні для багатьох набуло нового значення. Це
не тільки пізнання нового та цікавого, а й співставлення прочитаного з досвідом сьогодення.

Запрошуємо наших читачів ділитися враженнями про улюблені книжки від українських та іноземних авторів, виданих українською мовою з хештегом #ЗачитанеДоДірок та розповідати про найбільш важливі для вас і для українського суспільства книги цього воєнного року з хештегом #КнигаНаВійні і #ТижденьЧитання.

Григір Тютюнник – митець правдивий, безкомпромісний і сміливий

 

Григір Тютюнник – один з найвідоміших українських письменників. Звичайно, кожен вчив його біографію і твори в школі. Але найчастіше на уроках все і закінчувалося, і мало хто може похвалитися тим, що пам’ятає, хоча б, де народився Григір Тютюнник. І в честь річниці дня народження письменника ми вирішили нагадати вам найцікавіші факти з біографії Григира Тютюнника.

Один з найвідоміших новелистів України народився 5 грудня 1931 року в невеликому селі Шилівка, на Полтавщині. Коли йому було всього лише 6 років, його батька репресували. Хлопчикові довелося прожити дуже складне життя, а особливо сирітське дитинство. Він знав, що його батька репресували. Та й самого Григіра Тютюнника переслідували майже все життя.

Всі його твори піддавалися дуже жорсткій цензурі, а сам автор важко переживав це.

Зі своєю дружиною Тютюнник познайомився в університеті. Вона навчалася на факультеті української філології, коли сам письменник на російській. Спочатку він спілкувався і писав тільки російською, але завдяки своїй дружині, він цілком і назавжди перейшов на українську мову. У них народилося двоє дітей – Михайло і Василь.

Тютюнника дуже не любили за прямоту. І коли почалося переслідування української інтелігенції в 1974 році, його занесли в чорний список для всіх видавництв. Його ім’я стало забороненим у будь-яких публікаціях. Сам письменник переживав це дуже складно, і говорив, що він писав тільки половину правди, а якщо б він написав всю, то його напевно вбили б.

Письменник не любив сидіти у великих містах. Тютюнник постійно подорожував по селах України, адже там можна було почути рідну мову.

Григір Тютюнник покінчив життя самогубством 6 березня 1980 року.

У його рідному селі зараз немає ні пам’ятника, ні музею, в будинку, де жив великий поет. Його житло вже встигли кілька разів перепродати. Тільки невелика група ентузіастів за свій рахунок влаштувала музей у школі. Це всього лише невелика кімнатка, але щорічно його відвідують тисячі осіб.

Григорій Сковорода - невтомний шукач свободи і щастя

Григорій Савич Сковорода - 300 років від дня народження

Григорій Сковорода- видатний український філософ-містик, богослов, поет та педагог був чи не найцікавішою постаттю історії українського духу.“Мандрівна академія”, “людина-університет” своєї епохи, за життя він не видав жодної книги. Натомість читачі його шукали самі, масово читали та цитували, переписували рукописи.

Кілька цікавих фактів:

• Народився Григорій Сковорода на Полтавщині у родинні спадкових козаків.
• Про точну дату народження світ дізнався лише через 200 років після народження філософа. Саме тоді дослідники віднайшли в одному із листів Сковороди згадку про святкування власного дня народження.
• Григорій Сковорода мав виняткові здібності до навчання. Вже у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії – першого вищого навчального закладу в Україні. Вивчав латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. Грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі.
• Проте вищої освіти не отримав.
• Працюючи педагогом у Харківському колегіумі, мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки: «вельми туп», «справжнє безглуздя», «досить гострий», «звєрок востроє» тощо.
• Його називають зачинатилем жанру байки.
• Писав твори переважно староукраїнською та латинською.
• Надавав перевагу особистій духовній свободі. Філософські трактати присвячував переважно етиці. А головним сенсом людського існування вважав самопізнання.
• Відстоював права людської особистості в кожній людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію. Відкрито засуджував московських гнобителів.

АФОРИЗМИ ВІД СКОВОРОДИ

• Бери вершину і матимеш середину.
• З усіх утрат втрата часу найтяжча.
• Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити.
• Більше думай і тоді вирішуй.
• З видимого пізнавай невидиме.
• Не той дурний, хто не знає… але той, хто знати не хоче.
• Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою.
• Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї і відпадає.
• Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.
• Чисте небо не боїться блискавки та грому.
• Що швидко запалюється, те раптово гасне.
• Більше думай і тоді вирішуй.

ГОЛОДОМОР: Україна пам'ятає, світ визнає

Запалімо свічу за всі душі невинні!

Памятаймо про все і згадаймо їх нині...

Україна жива! Не здолати ніколи,

Бо козак був і є мужнім воїном в полі.

    Наближається скорботна дата – День пам’яті жертв Голодомору1932-1933 р.р.. Людство, українське суспільство не має права забути найбільшу трагедію 20 ст., коли виснажені голодом вмирали діти, молоді люди, їхні батьки. Зараз ми вшановуємо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни росії проти України, яка супроводжується вбивствами, звірствами, знищенням українців.

ЗАПАЛЕМО Ж СВІЧКУ ПАМ’ЯТІ ТА ПОМОЛИМОСЯ                                    ЗА УСІХ ЗАМУЧЕНИХ ГОЛОДОМ УКРАЇНЦІВ!!!!

Бажаючих, дізнатись про трагічні сторінки історії України, запрошуємо до бібліотеки, познайомитись з книгами, які розкривають усю глибину трагедії українського народу під час Голодомору-геноциду у 1932-33 р.

 Роман "Марія" Уласа Самчука (1933р.) - це перший в українській літературі художній твір про примусову колективізацію та про голодомор тридцять третього року. Написаний він у стилі хроніки життя однієї жінки-селянки. Помираючи голодною смертю, Марія пропускає через свою просвітлілу свідомість усе своє життя. 

Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема

День української писемності та мови у бібліотеці

   поетична вітальня "Звучи, рідна мова"

бібліотечний урок "СЛОВНИКИ - НАШІ ДРУЗІ"

28 жовтня в усьому світі відзначається Міжнародний день анімації, заснований в 2002 році Міжнародною Асоціацією анімаційного кіно – ASIFA. Напередодні Міжнародного дня анімації професіонали і любителі анімаційного кіно з усього світу обмінюються програмами своїх фільмів і влаштовують прем'єрні перегляди бестселерів для вдячної публіки, яка цілий рік чекає цієї події. Зараз подібні сеанси мультфільмів одночасно проходять вже в 104 країнах світу!

Засновником анімаційного кіно вважається французький винахідник, художник Еміль Рейно. 28 жовтня 1892 він запросив глядачів подивитися в Парижі, в музеї Гревен, "оптичний театр". Рейно створив праксиноскоп, за допомогою якого виводив на екран картинки які рухалися. Це був перший мультфільм, який став головним кроком до розвитку анімаційного кіно.

Технік анімації існує дуже багато. Зараз дуже багато мультфільмів роблять на комп'ютері. Але забувати, як були зроблені найбільш відомі та улюблені мультики, не варто.

В Україні традиції мультиплікації нараховують не одне і навіть не два десятиліття. Наші режисери почали знімати вітчизняні стрічки ще задовго до того як неньку урочисто проголосили незалежною. Історія української анімації розвивалася у двох студіях: Київській та Одеській кінофабриках Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ). Першим мультфільмом України стала стрічка 1927-го року «Солом’яний бичок», яку створив художник - графік В’ячеслав Левандовський. Для 10-хвилинного мультику «Солом’яний бичок» В’ячеслав Левандовський не тільки сам створив сценарій, вигадав і намалював усіх персонажів, але й зробив власноруч кінознімальний анімаційний апарат. Ця видатна людина і є батьком української анімації.

Зараз прогрес кардинально змінив анімаційні фільми. Цифрові технології зробили анімацію більш яскравою, рухомого та об'ємною. Однак у світі можна знайти багато людей, які вважають справжнім мистецтвом не тривимірну анімацію, а саме стару і трудомістку, в яку творці вкладають всю душу.

Бажаємо вам всією сім’єю переглянути такі українські мультики: «Капітошка», «Як Петрик П’яточкін слоників рахував», «Острів скарбів», «Жив-був пес», «Ведмедик і той, що живе в річці», «Як козаки у футбол грали» і ще сім серій про козаків. І разом з героями підспівувати веселому Капітошці, слідкувати за пригодами Петрика П’яточкіна, сміятися над кумедними ситуаціями, у які потрапляють герої «Острова скарбів», співпереживати та веселитись разом з сильними, кмітливими і веселими козаками.

«Веселого вам перегляду!  

ЛІТЕРАТУРНИЙ ПОРТРЕТ ВОЛОДИМИРА ЛИСА

 26 жовтня - День народження Володимира Савовича Лиса (1950), українського прозаїка, драматурга.

Володимир Савович Лис народився 26 жовтня 1950 року на хуторі поблизу села Згорани на Волині.

1977 року закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Служив у війську, працював журналістом у районних газетах Волині, Хмельниччини, Херсонщини, Рівненщини, у волинській молодіжці, завідував літературною частиною Рівненського музично-драматичного театру, був редактором відділу державного будівництва газети «Волинь».

У літературі дебютував як драматург. П’ять його п’єс було поставлено в різних театрах України та на українському радіо. Член Національної спілки письменників України (2004) та Асоціації українських письменників.

Видав уже понад двадцять книг, серед яких перважно романи. Перемагав у багатьох літературних конкурсах, у тому числі й "Коронації слова".

Його твори яскраво розкривають культуру, побут й історичні події ХХ століття, та головне - показують людину й ті випробування, яких вона зазнає серед бурхливих тогочасних подій. Зазвичай розгортаються вони на рідній Волині і Поліссі. Попри деталізацію творів, читач не має жодного шансу знудьгувати: сюжет непердбачуваний і розвивається з блискавичною швидкістю. Оповідь одного розділу переривається, а в наступному - вже інший час, інші персонажі та місце подій. Постає мозаїка і поліфонія часу, який творять і з яким борються, обстоюючи свою душу, люди.

Творче подружжя Володимира Лиса та Надії Гуменюк відоме вже давно не лише на всю Україну, а й поза межами нашої держави. Ще б пак, адже Надія Гуменюк – лауреат численних премій, авторка поетичних збірок, прозових творів та величезної кількості літератури для дітей, де з найпопулярніших книжки «Чапики-Чалапики», «Веселка для Веселика», «Де гуляє крокотам».

Мають сина, доньку й двох онуків. Читати твори Володимира Лиса можна за посиланням:https://knigogo.com.ua/knigi/obitnytsya/

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ МІСЯЧНИК ШКІЛЬНИХ БІБЛІОТЕК - 2022

"Подаруй свою книгу бібліотеці"

  Велика подяка читачам, які в Міжнародний день дарування книг, подарували нам свої книги. За підсумками Акції книжковий фонд бібліотеки поповнився новими, дитячими книгами. Дякуємо Троценко А., Пшеничній Ж.,Кузьменко М., Кузнєцову Тимофію та Артему, Гацелюк Н., Бас А., Тимків М. за подаровані книги. Даруючи книги бібліотеці, будьте впевнені - тут вони обов'язково знайдуть вдячного читача. 

  ВАША увага до бібліотеки радує, надихає, дає сили!

Невтомний борець за свободу - Євген Маланюк

1 лютого минає 125 років від дня народження Євгена Маланюка. Євген Маланюк був із одним із найбільших поетів української діаспори після Першої та Другої світових війн. Українці вперше детально і без упереджень ознайомилися з його творчістю 1989 року в журналі "Україна" (№ 47). Бо до того часу ім'я Євгена Маланюка вважалося в нашому закритому світі одіозним. З наступом сталінізму цього поета, як лиш могли, обливали болотом, називали "ворогом народу", "українським фашистом" тощо, хоча творів не друкували.

Євгена Маланюка, епіграфом життя якого можуть бути його ж власні слова "На хресті слова розіп'ятий цвяхами літер", вважають однією з найяскравіших постатей української літератури минулого століття, її класиком.

Народився поет 1 лютого (20 січня за старим стилем) 1897 року в невеличкому провінційному містечку Новоархангельську – на одвічному покордонні княжої Русі й половецьких степів, Запоріжжя та Речі Посполитої, Гетьманщини й Дикого поля. Незважаючи на скрутне матеріальне становище, батьки змогли дати Євгенові добру освіту. Він успішно закінчив Єлисаветградське земське реальне училище. До речі, писати вірші хлопець почав саме гімназистом. Він мріяв стати інженером та вступив на перший курс Петербурзького політехнічного інституту. Але на заваді подальшому навчанню стала Перша світова війна.

Спочатку юнак потрапив до запасного піхотного полку, а згодом став молодшим офіцером у кулеметній роті фронтової частини.

1918 року Євген гадав, що війна для нього скінчилася, але після короткої відпустки він знову взяв до рук зброю: поет став на захист Української держави. На нього чекали ще три роки війни. Війни, у якій тричі доводилося здавати ворогові Київ, у якій був "кривавий листопад" 1919 року. коли внаслідок жорстоких боїв та тифу в сотнях залишалося по 5–10 бійців, а полки нараховували по 50–60 багнетів. А ще – 1920 рік, коли після запеклих боїв 21 листопада о 17-й годині був відданий останній салют рідній землі і тридцятип'ятитисячне військо перейшло польський кордон.

Саме в таборах інтернованих, розкиданих по всій Польщі, приходить усвідомлення віддати своє життя служінню Україні. Саме тут народився Маланюк-поет.

Його вірші, публіцистичні, культурологічні, літературознавчі статті майже щочисла з'являються в таборових журналах "Всім", "Веселка" та інших виданнях.

Восени 1924 року Євген Маланюк виїздить до Чехословаччини для навчання на гідротехнічному відділі інженерного факультету в Подєбрадах. Цей період для Євгена Маланюка став часом не лише копіткої праці, а й бурхливого літературного життя: доповідей, дискусій, мистецьких змагань. У Подєбрадах у 1924 році поет дебютує збіркою віршів "Стилет і стилос".

Там, в еміграції розквітає потужний талант Євгена Маланюка-поета, перекладача, літературознавця.

Провідна тема його творчості – Україна, проблеми її державності в минулому, сучасному і майбутньому.

Живучи за межами України, Євген Маланюк ні на мить не поривав з нею.

Нелегко складалося його життя і в Америці. В останні десятиліття Євген Филимонович усе частіше підсумовує пережите і зроблене. Автор не зраджує сформованих іще в молодості ідеалів, його критика спрямована на себе:

Купив цей час фальшивою ціною:

Ісходом, втечею, роками болю й зла,

А треба було впасти серед бою

На тій землі, де молодість цвіла.

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЧИТАННЯ ВГОЛОС

• 
  
  Щорічно у першу середу лютого світ відзначає цікаве свято - Всесвітній день читання вголос. Цю подію започаткував міжнародний освітній проєкт "LitWorld" у 2010 році. Читачі нашої шкільної бібліотеки приєдналися до цієї чудової ідеї і подарували своїм друзям радість спілкування з книгою.
  
• Маленькі першокласники старанно та наполегливо читали казки В.О.Сухомлинського із книги "Казки школи під голубим небом";
• Читачі 2 класу колективно підготувала і прочитали казку Франка "Ріпка";
• Дівчатка-третьокласниці читали цікаві факти із книг серії "Про все на світі"
• Учні 4 класу долучились до мережевої бібліотечної акції "Читаємо казки В.О.Сухомлинського".
• Хочу сказати, що для наших читачів це не така собі й легка справа, особливо, коли вони читають на камеру, але ми дуже старались!!!

СОБОРНІСТЬ - СИМВОЛ БОРОТЬБИ ЗА ВОЛЮ

   22 січня наша країна відзначає національне свято – День Соборності України з нагоди проголошення Акта Злуки. Споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.                 І, нарешті, настав день, за який українці боролись упродовж багатьох століть.  У 1919 році на Софіївській площі відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів. 

   Пам'ятній даті, дню Соборності України, у бібліотеці Великосеверинівського ліцею організована виставка літератури "Моя країна - Україна". А для маленьких другокласників, активні читачі бібліотеки Кузьменко Мирослава та Пшенична Женя, разом з бібліотекар підготували та провели подорож-гру "Ми діти твої, Україно"

     

.