Проживши так мало, він встиг створити дуже багато

2 лютого відзначається чергова річниця від дня народження відомого українського письменника і перекладача, одного з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження» Валер’яна Петровича Підмогильного.

Довгі десятиліття творчість письменника, навіть ім’я були заборонені, забуті. Лише наприкінці 80-х років минулого століття в Україні почали перевидавати книги талановитого прозаїка, друкувати його новели в журналах, писати про нього.

Українському суспільству ще належить осягнути національне й культурне значення літературної творчості Валер’яна Підмогильного. Запрошуємо всіх бажаючих долучитись до прочитання творів класика української літератури, перечитати його роман «Місто», згадати цікаві факти біографії В.Підмогильного.

1. Роман "Місто" був задуманий Підмогильним як комедія

Найвідоміший твір автора – "Місто", виданий у 1928 році. "Місто" – перший урбаністичний роман в українській літературі, який став предтечею екзистенціалізму. Твір сповнений драматичними подіями, має досить мінорну "тональність". Проте сам автор "Місто" задумував як комедію. Про це дізнаємося з рукописів Підмогильного.

2. Перше оповідання Підмогильного було на інтимну тему

Валер'ян Петрович Підмогильний почав писати літературні твори дуже рано – оповідання "Важке питання" було створене ним у 16 років. Його герой розв'язує для себе складне питання: як стати дорослим чоловіком у фізіологічному сенсі цього слова.

Через півтора десятки років, коли Підмогильний став уже відомим письменником, критики і цензори закидали, що юний Валер'ян у 1917 році думав не про "велику революцію", а про власну фізіологію. Це стало однією з абсурдних причин цькування автора.

3. Перша книга Валер'яна Підмогильного вийшла друком, коли автору було усього 19 років

У вже перейменованому на Січеслав місті Підмогильний знайомиться з Петром Єфремовим, засновником часопису "Січ". У цьому виданні протягом 1919 року вийшли перші твори двох знаних українських письменників – Підмогильного і поета Валер'яна Поліщука.

Наступного року, коли Валер'яну було тільки 19 років, виходить перша книжка Підмогильного – під назвою "Твори. Том І". Таку назву можна трактувати по-різному: і як зухвалість юного митця, і як його далекоглядність, адже за відносно коротку літературну та перекладацьку кар'єру Підмогильний чи не щороку видавав новий прозовий твір та переклад із французької мови. Валер'ян Підмогильний залишив по собі чималий доробок у літературі, перекладах, літературознавстві та навіть мовознавстві.

4. Перекладав французьку літературу

Підмогильний – один із найвідоміших українських перекладачів французької літератури. За своєю стилістичною адекватністю та мовною віртуозністю його переклади творів Анатоля Франса, Бальзака, Мопассана, Стендаля, Гельвеція, Вольтера, Дідро, Альфонса Доде, Проспера Меріме, Гюстава Флобера, Віктора Гюґо, Жоржа Дюамеля досі вважаються неперевершеними й охоче перевидаються багатьма українськими видавництвами.

Також Підмогильний був організатором, редактором і перекладачем багатотомних видань Гі де Мопассана (10 томів), Оноре де Бальзака (із запланованого багатотомного видання встиг вийти лише перший том у 1934 pоці) та Анатоля Франса (25 томів).

5. Лорд Лістер — псевдонім Валер'яна Підмогильного

Валер'ян Підмогильний народився у селі під Дніпром (Дніпропетровська область). Попри селянське походження, юний письменник у школі захоплювався "пінкертонівською літературою" (детективною), а твори у шкільному журналі підписував псевдонімом Лорд Лістер.

Уже до старших класів захоплення детективами минулося – і світ почув Підмогильного таким, яким ми його знаємо й пам'ятаємо: заглибленим у людину, її психологію на тлі доби.

6. Математик Валер'ян Підмогильний

У 1918 році Валер'ян Підмогильний, який щойно здобув шкільну освіту, вступив до математичного факультету університету, відкритого Директорією УНР. На жаль, довчитися Підмогильному не судилося, проте він мав глибокі знання з математики.

7. Побився за стілець

У травні 1924 року, перебуваючі на відпочинку в Лівадії, що під Ялтою, Валер'ян Підмогильний побився із невідомим комсомольцем – в їдальні будинку відпочинку Харківської партійної школи. Причиною бійки став стілець, який комсомолець вкрав у письменника, який запізнився до столу.

У листі близькому другові Євгену Плужнику він писав:

"Я на хвилинку якось спізнився – дивлюся, моє місце зайняв якийсь молодик. Треба сказати, що хлопці ці такі далекі від примітивної навіть ввічливості, як я від них. Я і він – представники різних, глибоко ворожих світів. Він це виявив одразу, як я йому зауважив, що місце це – моє. Справа кінчилась тим, що я вдарив його в обличчя. Але бити я, самі знаєте, не вмію, та ще й стояв я так, що було незручно. Удар не мав досить звуку для морального задоволення. Тому я вдарив його ще раз, уже краще".

8. Учитель Валер'ян Підмогильний

Протягом 1919-1920 років Підмогильний працював викладачем математики в українській школі ім. Івана Франка. Водночас він став і секретарем секції художньої пропаганди відділу народної освіти.

Сьогодні це будівля музею "Літературне Придніпров'я", де з 2011 року письменнику встановлена пам`ятна дошка.

У 1921 році Підмогильний влаштувався на роботу в Києві, проте змушений був поїхати через голод – так він опинився у містечку Ворзель, де також викладав. Цього разу українську мову та політосвіту в трудовій школі. Саме там він познайомився із своєю нареченою Катериною Червинською, донькою священика та майбутньою акторкою.

9. Арешт Підмогильного

У 1920-х роках Підмогильний вступив в Асоціацію письменників, із якої потім утворилася "Ланка", а у 1926 році з "Ланки" постав МАРС – Майстерня Революційного Слова. Десятеро її учасників були чільними письменниками тієї епохи, однодумці, які не гналися за славою. Літорганізація проіснувала лише рік, проте й в 1930-х на партійних з'їздах згадували злим словом "попутників-марсівців". Коли автор на початку 1930-х перебрався до Харкова, а потім спробував переїхати до Москви (проте надовго там не затримався) – за Підмогильним та його друзями з "Ланки" вже стежили.

Під час так званих "кіровських арештів" 8 грудня 1934 року Валер’яна Підмогильного та його колег було заарештовано зі звинуваченням в "участі у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії". До "організації" нібито належали також Євген Плужник, Микола Куліш, Валерʼян Поліщук, Григорій Епік, Микола Любченка (Кость Котко) – загалом 18 людей. Під час допитів Підмогильний винним себе не визнавав.

Невдовзі їх засудили до 10 років ув'язнення і доправили до Соловецького табору особливого призначення.

У день народження Підмогильного – 2 лютого 1936 року – помер від туберкульозу в тюремному лазареті Євген Плужник. А 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія) особлива трійка НКВС ухвалила розстріл 1111 в'язня Соловецького табору, серед яких був і 36-річний Підмогильний, разом із великою групою української інтелігенції.

Валер'яна Підмогильного було посмертно реабілітовано у 1956 році. Пройшло ще 33 роки, перш ніж в Україні перевидали його твори. Так між другим і третім виданням "Міста" пройшло пів століття.