Невідомий Сергій Параджанов

    Січень надзвичайно багатий на дні народження людей, які відіграли значну роль у культурному житті України. Петро Гулак-Артемовський, Василь Стус, Василь Симоненко, Олександр Ковінька, Всеволод Нестайко. А 9 січня 1924 року народився Сергій Йосипович Параджанов - визначний вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР і ВРСР (з 1990 р.), лауреат Державної премії України імені Т.Шевченка (1991 р.,посмертно).
   Коли ми згадуємо Парпджанова, то перше, що приходить на думку, це легендарний кінофільм "Тіні забутих предків", який підкорив не одну країну. Але мало хто знає, що Параджанов був ще й художником. На професійному рівні він працював з технікою колажу, асамбляжу, реді-мейду, графічного малюнка, виготовляв ляльки та декорував предмети одягу. Він любив дивувати своює епатажною поведінкою - одних це захоплювало, у інших викликало обурення. І лише близьким друзям вдавалося розрізнити, де ж закінчується реальність і починається вигадка.
              ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ  І ТВОРЧОСТІ ПАРАДЖАНОВА
    2004 рік був проголошений ЮНЕСКО роком Сергія Параджанова.

-  На честь Маестро названа зірка.

-  В одній з колоній Параджанов відкрив школу живопису.

- Також у в'язниці Параджанов зробив букет із колючого дроту і своїх шкарпеток. Його він послав Лілії Брік. Лілія ж в свою чергу поставила цікавий букет у вазу подаровану Маяковським.

- Одного разу у в'язниці начальник сказав Параджанову, який підмітав підлогу: «Засуджений, працюєте без вогника!» Наступного разу, помітивши начальство, режисер підпалив мітлу - і став підмітати - «з вогником».

- Сергій Параджанов був у дружніх стосунках з Володимиром Висоцьким. Якось співак приїхав відвідати приятеля, і той побачив на шиї Висоцького «миколаївський» карбованець на товстому срібному ланцюзі. Побачивши таку нехитру прикрасу, Параджанов розвів руками і попрямував до свого буфету. Звідти він дістав гарну зірку ручної роботи, оброблену малахітом і діамантами. «Уже й не пам'ятаю, звідки це у мене, але я думаю, що зірка зайняла своє гідне місце», - сказав Параджанов і повісив коштовність на шию Висоцькому замість старого карбованця. Виявилося, ця зірка - одна з найвищих нагород Османської імперії.

- Режисера Сергія Параджанова завжди називали епатажним і чекали від нього якихось витівок. І він щосили «чудив» - наприклад, для зйомок фільму «Тіні забутих предків» пофарбував скелі під Косовом (Україна) синькою. На думку режисера, такий пейзаж виглядав набагато цікавіше оригіналу, та й з зеленим листям камені красиво контрастували. Закінчивши роботу, знімальна група поїхала, а скелі ще багато років залишалися синіми.

- Мирослав Скорик, композитор, який написав музику до кінофільму «Тіні забутих предків згадував: «Гуцулів навіть возили до Києва, записували їх у павільйоні. Таких звукозаписів доти не було. І навіть тепер не можна знайти… А ще пам’ятаю, як нам треба було записати трембіти… Просто неба це важко було зробити, і Параджанов десятеро трембітярів разом із трембітами заледве запхав у літак і привіз до Києва… Причому інструменти везли у пасажирському салоні».

- Фільм «Тіні забутих предків» отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.