23 серпня - Свято Державного прапора України

Державний прапор України - це символ пшениці в степах під блакитною аркою неба, який уособлює споконвічне прагнення народу до миру, праці, краси та багатства рідної землі, символ національної єдності, честі та гідності.

До Дня Державного прапору бібліотека підготувала підбірку віршів про наш жовто-блакитний стяг. Сподіваємось, вони стануть у нагоді нашим читачам та колегам.

І кілька цікавих фактів для допитливих…

Перший прапор. Перші згадки об'єднання синього і жовтого кольору на офіційній символіці датовані 1256 роком – це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький. Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства.

Прапор з жовтою смугою вгорі. Офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати у 1848 році, від початку українського національного відродження в Галичині та Буковині. Головна Руська рада оголосила своїм гербом лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, тільки з жовтою смугою вгорі, був державним стягом УНР.

Пшениця чи Бог. за однією версією, синій на прапорі символізує небо, а жовтий – колосся пшениці. За іншою, це символи двох головних стихій природи: води та вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний – усе земне.

Два роки у в'язниці. За радянських часів зберігання синьо-жовтого полотнища вважалося злочином, за який могли ув’язнити на два роки. Поява українського прапора у громадських місцях розцінювалась як надзвичайна подія.

Незалежна Україна. 4 вересня 1991 року над Верховною Радою вперше підняли синьо-жовтий прапор. А 18 вересня 1991 року президія Верховної ради затвердила за синьо-жовтим поєднанням кольорів статус офіційного прапора країни.

Прапори-гіганти. Прапори-рекордсмени. У 2014 році найбільший прапор розгорнули в Артемівську (з 2016 року місто перейменували в Бахмут) – 300-кілограмовий біколор площею 2400 м². Найдовший сягає 9,5 км і знаходиться на Тернопільщині. На центральній площі Житомира можна побачити найбільший прапор на фасаді будівлі.

Прапор у Дніпрі. Дніпровський прапор у 2018 році має два рекорди: як найбільший прапор над містом і як прапор з найвищим флагштоком – його висота 72 метри.

Класний рекорд. У 2016 році українські альпіністи встановили синьо-жовтий прапор на висоті 6872 метри на вершині Охос-дель-Саладо в Андах, найвищого вулкана у світі.

Стяг "кіборгів" Під час захисту Донецького аеропорту “кіборги”, попри постійні обстріли, знов і знов вивішували прапор над будівлями. Синьо-жовтий весь цей час майорів над диспетчерською вежею, аж поки ворог її не знищив. Нині двічі на рік цей стяг з Донецького летовища підіймають над військовою частиною у Кропивницькому.

Сьогодні, у час, коли українські воїни захищають рідну землю від російських окупантів, виборюючи суверенність та недоторканість рідної України, саме Державний Прапор України є постійним супровідником бійців і на передовій, і в тилу. Волонтери й діти постійно передають військовим українські прапори з побажаннями скорішого повернення додому, словами підтримки й віри, створюють поробки для хлопців із символікою прапора України. Це додає наснаги, примножує силу духу й спонукає на мужню боротьбу за Україну та її народ.

 

Пам'ятай про Чорнобиль. Думай про майбутнє

  Чорнобиль… Це слово стало символом печалі й скорботи, символом трагедії, що сталася 26 квітня 1986 року. Проходять роки після аварії на ЧАЕС, а біль не вщухає, тривога не покидає людей. Цими днями весь світ відзначає сумну дату Чорнобильської трагедії. Саме тому у бібліотеці для користувачів оформлено інформдайджест «П’амятай про Чорнобиль. Думай про майбутнє...» Ми згадуємо трагічні події і говоримо , що подібне ніколи не має повторитися знову, але й забути це й викреслити із нашої п’амяті – неможливо.

Чим довше проходить час від трагічних днів тим більше ми розуміємо, що це було попередження людству. Тільки життя в гармонії з природою та духовний розвиток допоможе людині вижити і вийти на новий виток свого розвитку.

Про це повинна пам’ятати кожна людина на планеті Земля!

Чорнобильська катастрофа в цифрах і датах

1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС.

2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС – на повну потужність його запустили 1984 року. Це був “наймолодший” і найсучасніший реактор.

2 дні світ нічого не знав про вибух.

30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії.

500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.

90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року.

Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали.

2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами.

200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі.

10 днів – з 26 квітня до 6 травня – тривав викид активності із пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів кюрі на добу, після чого знизився у тисячі разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварії.

11 тонн ядерного палива було викинуто в атмосферу внаслідок аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС.

400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати в “зоні відчуження”, де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено проживати людям.

26 квітня–жовтень 1986 року Чорнобильська АЕС не працювала. У жовтні 1986-го 1-й і 2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію; у грудні 1987 року відновив роботу 3-й. 4-й енергоблок не запрацював.

1991 рік – на 2-му енергоблоці сталася пожежа, внаслідок якої була заблокована робота цього реактора.

Грудень 1995 року – підписання меморандуму між Україною та країнами “Великої сімки” і Комісією Європейського Союзу, відповідно до якого почалася підготовка програми повного закриття станції.

15 грудня 2000 року – Чорнобильську атомну електростанцію зупинено повністю.

 

                                                                                                                                                                                                    

ПОСВЯТА У ЧИТАЧІ

 Популяризація книги, виявлення інтересу до читання - являється одним із основних завдань шкільної бібліотеки, тому, що Книга, яка писав відомий український педагог і великий книголюб В.О.Сухомлинський, «…це могутня зброя. Розумна, натхненна Книга нерідко вирішує долю Людини».

12 квітня в шкільній бібліотеці пройшлосвято «Посвята у читачі».  Першокласники приєднались до дружньої сім’ї читачів. Посвята запам’яталася учням ляльковою виставою, яка підготували юні актори - п’ятикласники. Герої лялькової вистави розповіли про пригоди Книжечки у казковому лісі, нагадали правила збереження книги та правила поведінки у бібліотеці, а правила поводження з книгою нагадали усім юні читачі-другокласники. Діти показали хороші знання українських народних казок, відповідаючи на запитання Королеви Книг, розгадували загадки, відповідали на питання вікторини.  Посвята в читачі стала для молодших школярів незабутнім першим кроком до самостійного читання, до нових зустрічей з цікавими книжками.

ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ У БІБЛІОТЕЦІ

                 Нагородження переможців фотоквесту "НЕВМИРУЩИЙ ШЕВЧЕНКО"

              1. Яремчук А. - 8 клас, 2.Кузнєцов Артем - 6 клас, 3. Яремчук Д. - 6 клас. Вітаємо!

ПОЕТИЧНА ВІТАЛЬНЯ "Вічний як народ" (учні 2 класу)

Книжково-ілюстраційна виставка творів Т.Г.Шевченка "ТАКИЙ РІЗНИЙ!"

ВИСТОЯЛИ - ПЕРЕМОЖЕМО

24 лютого виповнилось 365 днів від початку злочинного повномасштабного вторгнення росії в Україну. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку Москва розпочала проти України 9 років тому з окупації Криму у 2014 році. Усі ці 9 років Україна бореться за суверенітет і соборність.

До річниці повномасштабного вторгнення в бібліотеці ліцею створено  інформаційний список «ВИСТОЯЛИ – ПЕРЕМОЖЕМО!», де є посилання на інтернетресурси, перелік документальних та художніх фільм про сучасні події, рекомендовано пісні українських виконавців про російсько-українську війну. Матеріали представлені на постійно діючій книжково-ілюстративній виставці «МИ УКРАЇНЦІ: честь і слава незламним!»

ЗГАДАЙМО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ

25 лютого в Україні відзначають день народження Лесі Українки – видатної української поетеси, перекладача. Ніжна, але сильна духом, Леся Українка залишила нам у спадок чудові твори-перлини. «Не поет, хто забуває про страшні народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани! Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а затлутались навіки в золотії тонкі сіті»

- Україно! Красо моя, де ти? Обізвися рідна! Я чую твій трепетний голос, пізнаю його в шепоті вітру, в пахощах чебрецю і материнки...Це я, дочка твоя, Леся, що нареклася ім'ям твоїм священним. Пам' ятаєш мене? Україна пам'ятає і не забуде ніколи! Окрасу і гордість України, геніальну поетесу, волинську Мавку - нашу Лесю! Кожним своїм словом, кожною думкою, кожним болем своїм живе вона в душі народу!

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 13 (25) лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському в дворянській родині нащадків української козацької старшини.

Батько майбутнього класика українкою літератури Косач Петро Антонович (1841-1909) походив з дворян Чернігівської губернії. Був видатним юристом, громадським діячем. Він дуже любив літературу і живопис. У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти.

Мати Лесі, Драгоманова-Косач Ольга Петрівна, походила з дрібнопомісних дворян Полтавської губернії. Була відомою письменницею, чиї твори виходили під псевдонімом Олена Пчілка. Крім того, брала активну участь у жіночому русі, видавала альманах «Перший вінок».

Росла Леся життєрадісною і веселою, любила співати і танцювати. Вчилася грати на фортепіано і сама бралася складати музичні твори. Мала неабиякий хист до малювання і вишивки, іноземних мов. Для молодшої сестри Ольги уклала підручник з історії. Він був такий досконалий, що його незабаром надрукували. Особистість і творчий доробок Лесі Українки вражають:

у 4 роки Леся навчилася читати,

у 5 – грала на роялі і почала самостійно писати листи своєму дядькові Михайлу Драгоманову;

у 6 років майстерно вишивала;

у 9 – склала перший вірш «Надія»,

у 13 років – вперше опублікувала свої поезії, взявши псевдонім «Леся Українка»;

у 14 – видала першу свою поему «Русалка», а також два переклади повістей Гоголя;

у 19 років написала підручник «Стародавня історія східних народів»,

у 22 – за сприяння Івана Франка видала першу поетичну збірку «На крилах пісень».

Її перу належать вражаючі поетичні поеми, прозові твори, понад 270 віршів, публіцистичні статті, неперевершені переклади світової класики.

Драму-феєрію ,,Лісова пісня" вважають лебединою піснею Лесі Українки. Написала вона цей твір влітку 1911 року за якихось 10-12 днів, хоча виношувала ідею цього творю протягом всього свого життя. Образ русалки-дівчини Мавки, закоханої в сільського парубка Лукаша, заради якого Мавка залишила озерний світ і прийшла жити до людей, навіяний казками, легендами і повір'ями, почутими Лесею в дитинстві на Волині. Історія кохання Мавки та Лукаша стала у Лесі Українки не просто романтичною казочкою, а гімном вічному життю попри будь-які бурі і незгоди.

Бог наділив її земною красою, дав душу, яка втілилася в геніальному слові. З раннього дитинства, через хворобу, кожен день її життя був сповнений нестерпним болем. Та попри це, вона зуміла прожити життя красиво і самозречено, так як і творила.  

Лесю Українку знають у всьому світі. Її твори перекладені багатьма мовами. Досі не втратили своєї актуальності збірки віршів «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», збірники поем «Давня казка», «Одно слово», збірники драм «Бояриня», «Кассандра», «В катакомбах», «Лісова пісня» та інші. Твори Лесі Українки та література про її життєвий і творчий шлях представлені у бібліотеці на книжковій виставці, яка пропонує читачам познайомитись ближче з творами, знаменитої на увесь світ поетеси.

«Ні! Я жива, я буду вічно жити.  Я в серці маю те, що не вмирає…» - вклала у вуста Мавки із «Лісової пісні» Леся Українка. Так, жива і буде жити, надихаючи українців і українок!!!

За матеріалами: https://osvitanova.com.ua/.../4730-9-zhyttievykh-porad...

 

ДАРУЙТЕ КНИГУ З ЛЮБОВ'Ю

 Вітаю! Сьогодні день закоханих у книгу! Найважливішою метою Міжнародного дня книгодарування є не кількість дарунків, а яскраві емоції, радость в очах та щирі посмішки. Даруйте книги з любов'ю! Нехай свято перетвориться на добру традицію - дарувати книги, бо книги - то ЛЮБОВ! А любові багато не буває!

Дякую маленьким читайликам, їх батькам, колегам за вашу щедрість, любов до книги і до своїх друзів, адже бажання ділитись - то також любов!

Сьогодні наша бібліотека закликає всіх любити, шанувати та читати книги і долучатись до нашої постійної акції "Свою прочитану книгу - бібліотеці!"

НА КРИЛАХ ЛЮБОВІ

14 лютого #День_Святого_Валентина, який ще іменують Днем усіх закоханих. Свято неофіційне, проте активно відзначається і у нас.  День Валентина прийшов до нас з-за кордону і дуже скоро став одним з найпопулярніших молодіжних свят. Символом Дня Валентина вважають червоні троянди та валентинки. Любов, добрі емоції та віра в перемогу – ті речі, які мотивують нас щодня боротися за краще майбутнє.

До найромантичнішого свята - Дня святого Валентина в бібліотеці діє  виставка – вітання, яка знайомить користувачів бібліотеки з книгами сучасних письменників про романтичні історії і перше кохання в підлітків, а відеопрезентація познайомить вас з цікавими фактами Свята усіх закоханих і подарує усім декілька приємних хвилин.

    

МОВ ЗОЛОТО ТРИЗУБ СЯЄ, УКРАЇНУ ПРОСЛАВЛЯЄ

12 лютого 1918 року у Коростені Мала Рада УНР приймає Володимирів Тризуб як великий і малий герб Української держави. Тоді наші духовні, політичні, національні лідери може на інтуїтивному рівні відчули, що це такий знак, який найбільш гідний представляти українську державність.

Його ненавиділи та забороняли в Радянському Союзі. Втім, незважаючи на це, ним користувалися учасники УПА. За татуювання з ним відрубували руки українцям, які воювали на Сході, а вони продовжували прикрашати своє тіло його зображенням.

Тризуб є живим символом нашої державницької традиції і національної єдності: княжий знак Київської Русі, герб Української Народної Республіки, символ боротьби українців за незалежність, герб сучасної України. Для українців по всьому світу Тризуб є так само близьким і рідним, як синьо-жовтий прапор чи національний гімн України.

Книги з історії нашої держави та її національної символіки ви можете знайти у бібліотеці на тематичній поличці "Краса і велич символів державних".

Великий мрійник та фантазер

 8 лютого виповнюється 195 років   дня народження відомого французького письменника, автора пригодницьких романів, засновника жанру наукової фантастика – Жуль ВЕРНА. Він першим описав підводний човен, метро, яке уявив собі таким, що рухається в повітрі, автомобіль, ліфт, факси, комп’ютери, електрошокери та електричний стілець передрік Жуль Верн. Всю його творчість об'єднує одне - пристрасть до подорожей і пригод, яка залишалася з письменником протягом усього його життя, і яку він вклав в свої книги.

"Мрійник та фантазер – Жуль Верн" - саме так називається книжкова виставка, яка організована у бібліотеці. Матеріал її покликаний ознайомити читачів із кращими творами письменника, формувати читацьку активність. Запрошуємо відвідати нашу виставку, щоб разом з письменником і його героями здійснити подорож в чудовий, пригодницький світ, створений талановитим майстром пера – Жуль Верном.

А цікаві факти з життя Жуля Верна зацікавлять вас, коротко познайомивши з його яскравим життям:

1. Майбутній літератор вперше спробував відправитися в подорож в 11-річному віці, втікши з дому. Він записався юнгою на що прямує до Індії корабель. Батькам вдалося вчасно йому перешкодити.
2. На відміну від більшості інших письменників, які творили в основному в домашніх умовах, Жуль Верн протягом більшої частини життя подорожував. Отримані враження служили йому натхненням для творчості.
3. У письменника у власності було три яхти.
4. Книги Жуля Верна були переведені на 148 мов і видані у багатьох країнах світу.
5. Коли на нього нападала натхнення, письменник міг сидіти за роботою по п'ятнадцять-шістнадцять годин на добу.
6. У літератора було двоє прийомних дітей, так як він одружився з удовою.
7. Багато фантастичні на момент написання речі були згодом винайдені, наприклад, літак або акваланг. Більш того - деякі вчені визнавали, що на винахід того чи іншого інструменту наштовхувало саме прочитання книг Жуля Верна.
8. Завдяки тому, що Жуль Верн багато подорожував, він був прийнятий в Географічне товариство Франції, хоч і не був вченим.
9. Його твори були екранізовані більше двохсот разів.
10. Перед тим, як почати писати пригодницьку літературу, Жуль Верн пробував себе в якості драматурга, але незабаром залишив це заняття. І не в останню чергу через те, що воно виявилося не надто прибутковим.
11. Йому довелося зав'язати з подорожами після вогнепального поранення в гомілку. У нього вистрілив власний племінник, який страждав від психічного розладу.
12. В особистому картотеці майстри пера містилося понад 20,000 зошитів, котрі укладали в собі знання з різних областей. Осліпнувши незадовго до смерті, Жуль Верн, однак, не залишив творчості, продовживши диктувати книги до самого кінця.

Добрі справи робити приємно!

 Любі друзі, юні читайлики, шанувальники книг та бібліотеки!

Хочу нагадати Вам, що наближається чудове свято!

14 лютого світ відзначає Міжнародний день дарування книги.

Це дуже молоде свято, яке з'явилось тільки у 2012 році. Ініціатором його створення стала громадянка США Еммі Бродмур. Вона є автором сайту дитячої книги у себе на Батьківщині. Крім того, Еммі – багатодітна мама. Одного разу один з трьох її синів поцікавився, чому в календарі немає особливого дня, коли люди дарують один одному книги?"... Так, завдяки дитячій допитливості, у Єммі з’явилася ідея створення свята, яке на сьогодні всі знають як Міжнародний день дарування книг.

Тому звертаюся до всіх небайдужих, меценатів, спонсорів, вчителів, батьків, випускників нашої школи та всіх охочих долучитися до акції "Подаруй книгу шкільній бібліотеці"! Якщо Ви маєте вдома книги, які вже прочитали і не користуєтесь ними або маєте можливість придбати нову книгу, журнал, довідник і т.д. - подаруйте їх нашій бібліотеці, багатшим стане наш бібліотечний фонд, а подаровані книги принесуть радість та багато приємних хвилин любителям читання!

Проявіть добру волю і подаруйте книгу тим, хто цього потребує!

Приєднуйтесь до акції!

Не залишайтесь байдужими!

Добрі справи робити приємно!

Щиро вдячні за подарунки, бо впевнені – подарована література стане відчутним джерелом поповнення бібліотечного фонду, надасть допомогу у задоволенні запитів наших користувачів, сприятиме позитивному відпочинку.

 

Електронні версії підручників

МОН повідомляє, що на порталі Державної наукової установи «Інститут модернізації змісту освіти» розміщено електронну бібліотеку bit.ly/36SHZg7, яка налічує 1 335 підручників і посібників. Зокрема, електронні версії підручників для закладів загальної середньої освіти з 1-го до 11-го класу з усіх предметів, різних видань, для корінних народів, національних меншин та осіб з особливими освітніми потребами тощо.

Завдяки QR-коду вчителі та учні можуть за лічені секунди знайти необхідні підручники.

Докладніше: bit.ly/3AP0ctw

 Проживши так мало, він встиг створити дуже багато

2 лютого відзначається чергова річниця від дня народження відомого українського письменника і перекладача, одного з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження» Валер’яна Петровича Підмогильного.

Довгі десятиліття творчість письменника, навіть ім’я були заборонені, забуті. Лише наприкінці 80-х років минулого століття в Україні почали перевидавати книги талановитого прозаїка, друкувати його новели в журналах, писати про нього.

Українському суспільству ще належить осягнути національне й культурне значення літературної творчості Валер’яна Підмогильного. Запрошуємо всіх бажаючих долучитись до прочитання творів класика української літератури, перечитати його роман «Місто», згадати цікаві факти біографії В.Підмогильного.

1. Роман "Місто" був задуманий Підмогильним як комедія

Найвідоміший твір автора – "Місто", виданий у 1928 році. "Місто" – перший урбаністичний роман в українській літературі, який став предтечею екзистенціалізму. Твір сповнений драматичними подіями, має досить мінорну "тональність". Проте сам автор "Місто" задумував як комедію. Про це дізнаємося з рукописів Підмогильного.

2. Перше оповідання Підмогильного було на інтимну тему

Валер'ян Петрович Підмогильний почав писати літературні твори дуже рано – оповідання "Важке питання" було створене ним у 16 років. Його герой розв'язує для себе складне питання: як стати дорослим чоловіком у фізіологічному сенсі цього слова.

Через півтора десятки років, коли Підмогильний став уже відомим письменником, критики і цензори закидали, що юний Валер'ян у 1917 році думав не про "велику революцію", а про власну фізіологію. Це стало однією з абсурдних причин цькування автора.

3. Перша книга Валер'яна Підмогильного вийшла друком, коли автору було усього 19 років

У вже перейменованому на Січеслав місті Підмогильний знайомиться з Петром Єфремовим, засновником часопису "Січ". У цьому виданні протягом 1919 року вийшли перші твори двох знаних українських письменників – Підмогильного і поета Валер'яна Поліщука.

Наступного року, коли Валер'яну було тільки 19 років, виходить перша книжка Підмогильного – під назвою "Твори. Том І". Таку назву можна трактувати по-різному: і як зухвалість юного митця, і як його далекоглядність, адже за відносно коротку літературну та перекладацьку кар'єру Підмогильний чи не щороку видавав новий прозовий твір та переклад із французької мови. Валер'ян Підмогильний залишив по собі чималий доробок у літературі, перекладах, літературознавстві та навіть мовознавстві.

4. Перекладав французьку літературу

Підмогильний – один із найвідоміших українських перекладачів французької літератури. За своєю стилістичною адекватністю та мовною віртуозністю його переклади творів Анатоля Франса, Бальзака, Мопассана, Стендаля, Гельвеція, Вольтера, Дідро, Альфонса Доде, Проспера Меріме, Гюстава Флобера, Віктора Гюґо, Жоржа Дюамеля досі вважаються неперевершеними й охоче перевидаються багатьма українськими видавництвами.

Також Підмогильний був організатором, редактором і перекладачем багатотомних видань Гі де Мопассана (10 томів), Оноре де Бальзака (із запланованого багатотомного видання встиг вийти лише перший том у 1934 pоці) та Анатоля Франса (25 томів).

5. Лорд Лістер — псевдонім Валер'яна Підмогильного

Валер'ян Підмогильний народився у селі під Дніпром (Дніпропетровська область). Попри селянське походження, юний письменник у школі захоплювався "пінкертонівською літературою" (детективною), а твори у шкільному журналі підписував псевдонімом Лорд Лістер.

Уже до старших класів захоплення детективами минулося – і світ почув Підмогильного таким, яким ми його знаємо й пам'ятаємо: заглибленим у людину, її психологію на тлі доби.

6. Математик Валер'ян Підмогильний

У 1918 році Валер'ян Підмогильний, який щойно здобув шкільну освіту, вступив до математичного факультету університету, відкритого Директорією УНР. На жаль, довчитися Підмогильному не судилося, проте він мав глибокі знання з математики.

7. Побився за стілець

У травні 1924 року, перебуваючі на відпочинку в Лівадії, що під Ялтою, Валер'ян Підмогильний побився із невідомим комсомольцем – в їдальні будинку відпочинку Харківської партійної школи. Причиною бійки став стілець, який комсомолець вкрав у письменника, який запізнився до столу.

У листі близькому другові Євгену Плужнику він писав:

"Я на хвилинку якось спізнився – дивлюся, моє місце зайняв якийсь молодик. Треба сказати, що хлопці ці такі далекі від примітивної навіть ввічливості, як я від них. Я і він – представники різних, глибоко ворожих світів. Він це виявив одразу, як я йому зауважив, що місце це – моє. Справа кінчилась тим, що я вдарив його в обличчя. Але бити я, самі знаєте, не вмію, та ще й стояв я так, що було незручно. Удар не мав досить звуку для морального задоволення. Тому я вдарив його ще раз, уже краще".

8. Учитель Валер'ян Підмогильний

Протягом 1919-1920 років Підмогильний працював викладачем математики в українській школі ім. Івана Франка. Водночас він став і секретарем секції художньої пропаганди відділу народної освіти.

Сьогодні це будівля музею "Літературне Придніпров'я", де з 2011 року письменнику встановлена пам`ятна дошка.

У 1921 році Підмогильний влаштувався на роботу в Києві, проте змушений був поїхати через голод – так він опинився у містечку Ворзель, де також викладав. Цього разу українську мову та політосвіту в трудовій школі. Саме там він познайомився із своєю нареченою Катериною Червинською, донькою священика та майбутньою акторкою.

9. Арешт Підмогильного

У 1920-х роках Підмогильний вступив в Асоціацію письменників, із якої потім утворилася "Ланка", а у 1926 році з "Ланки" постав МАРС – Майстерня Революційного Слова. Десятеро її учасників були чільними письменниками тієї епохи, однодумці, які не гналися за славою. Літорганізація проіснувала лише рік, проте й в 1930-х на партійних з'їздах згадували злим словом "попутників-марсівців". Коли автор на початку 1930-х перебрався до Харкова, а потім спробував переїхати до Москви (проте надовго там не затримався) – за Підмогильним та його друзями з "Ланки" вже стежили.

Під час так званих "кіровських арештів" 8 грудня 1934 року Валер’яна Підмогильного та його колег було заарештовано зі звинуваченням в "участі у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії". До "організації" нібито належали також Євген Плужник, Микола Куліш, Валерʼян Поліщук, Григорій Епік, Микола Любченка (Кость Котко) – загалом 18 людей. Під час допитів Підмогильний винним себе не визнавав.

Невдовзі їх засудили до 10 років ув'язнення і доправили до Соловецького табору особливого призначення.

У день народження Підмогильного – 2 лютого 1936 року – помер від туберкульозу в тюремному лазареті Євген Плужник. А 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія) особлива трійка НКВС ухвалила розстріл 1111 в'язня Соловецького табору, серед яких був і 36-річний Підмогильний, разом із великою групою української інтелігенції.

Валер'яна Підмогильного було посмертно реабілітовано у 1956 році. Пройшло ще 33 роки, перш ніж в Україні перевидали його твори. Так між другим і третім виданням "Міста" пройшло пів століття.

Міжнародний день читання вголос

 1 лютого проводиться Всесвітній день читання вголос. Цей день нагадує про важливість читання вголос не тільки дітям, а і дорослим.

Наукові дослідження доводять:

- читання вголос розвиває швидкість мовлення та розширює словниковий запас.

- читання вголос знижує стрес і робить нас щасливими.

- читання допомагає отримати емоційний досвід, з яким у реальному житті стикатися не обов’язково.

Читання дитині вголос має безліч переваг. Воно допомагає розвивати навички мислення, зміцнює навички слухання і підвищує грамотність.

Читання вголос - це чудовий спосіб встановити міцний зв'язок батьків з дітьми і передати цей прекрасний ритуал у спадок своїм онукам.

Вітаємо усіх з цим чудовим святом!

Як святкувати Міжнародний день читання вголос?
https://www.youtube.com/watch?v=GNy7sigVojg&ab_channel=Knowland

Наші земляки - учасники подій під Крутами

   ПАМ'ЯМАЄМО ПОДВИГ ГЕРОЇВ КРУТ!

В українській історії є події, які стали знаковими і символічними. Бій на залізничній станції, який відбувся 29 січня 1918 року, для українського народу є яскравим прикладом мужності та самопожертви молодого покоління у боротьбі за незалежність Украни. Юнаки, які загинули, проявили справжню відданість національній ідеї, утвердивши патріотичний дух непереможної нації. Бій під Крутами набуває нового значення сьогодні, коли українські воїни, ціною власного здоров'я і життя захищають рідну землю від російської агресії.

Думаю, вам буде цікаво дізнатися, що серед учасників бою під Крутами було п’ятеро жителів Кіровоградської області: Володимир Шульгин, Семен Могила, Сергій Горячко, Михайло Михайлик, Левко Прядько.

   Володимир Шульгин (1894-1918), який народився у Єлисаветграді в сім’ї українського історика та педагога Якова Шульгина. Рідний брат генерального секретаря міжнаціональних справ, посла УНР в Болгарії Олександра Яковича Шульгина. Отримавши початкову освіту вдома, Володимир в подальшому ґрунтовно вивчає французьку та німецьку мови у приватних гімназіях, а в 1913 році вступає на природничий відділ фізико – математичного факультету університету імені святого Володимира. Будучи вже відомим громадським діячем, Володимир Шульгин організував і очолив Українську студентську громаду в Києві. У 1917 році член губернського комітету Ради представників Київщини, а в жовтні того ж року його було призначено на посаду діловода Генерального Секретарства внутрішніх справ. За покликом серця студенти і гімназисти стали до оборони української держави від більшовицьких військ. Того січневого дня жоден з них не зламався, не покинув передових позицій. Володимир Шульгин загинув у бою під Крутами, похований разом з Володимиром Наумовичем на Лук'янівському кладовищі. У нашому місті, на відміну від столиці України, немає вулиці Володимира Шульгина, але є вулиця Шульгиних (з грудня 2014р.), яка названа на честь всієї славнозвісної родини.

Безперечно, одним із героїв є Семен Андрійович Могила (1897-1924) – поручник Армії УНР з доволі мілітарно насиченою біографією. Але спочатку уродженець Глодос спокійно собі працював реєстратором у селищі Рівне Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. Щойно дізнавшись про створення Центральної Ради в березні 1917-го та появу національних збройних сил, юнак поїхав до Києва і вступив до 1-ї Української військової школи імені Богдана Хмельницького. За зразкову поведінку та успіхи у навчанні Семен досить швидко став бунчужним свого курсу. Коли наприкінці 1917 року молодь виїхала для захисту державного кордону, в район станції Доч на Чернігівщині, Могила вже керував ротою завзятих хлопців. Випускник військової школи, згадується в мемуарах Аверкія Гончаренка, фактичного командуючого бою під Крутами, як його активний учасник. А напередодні Семен Могила взагалі очолював розвідку, яка потягом вирушила в напрямку червоних і навіть захопила кількох полонених. Під час відступу з поля бою під Крутами, він попіклувався, аби було винесено всіх поранених юнаків із його сотні. Наприкінці 1918 року Семен повернувся до Рівного, де сформував партизанську групу, яка боролася проти радянської влади. Їх першочергове завдання полягало у знищенні продовольчих загонів на теренах нашого краю. У 1919-1920 рр. у складі куреня Низових Запорожців 1-ї Запорізької дивізії брав участь у Першому Зимовому поході, згодом служив у 17-му легко-гарматному курені 6-ї Січової дивізії. Набувши значного досвіду, підпільник Семен Могила працював з 1921 року у Повстансько-партизанському штабі УНР. Удача відвернулась в січні 1923 року, коли його заарештували в містечку Судилків (Хмельницька область) після перетину радянсько–польського кордону. Чекісти намагалися перевербувати ув'язненого резидента, тобто схилити до співпраці. Проте всі "заходи" були марними, незважаючи на допити і тортури, він мовчав. Українського розвідника Семена Андрійовича Могилу розстріляли в Харкові в ніч із 22 на 23 березня 1924 року.

Двоюрідний брат Семена Могили Михайло Карпович Михайлик (1897-1924), теж родом із села Глодоси, став одним із перших, хто написав детальні спогади про той пам’ятний бій під Крутами («День 16 січня 1918 року», «Виступ Першої української військової школи») та свій бойовий шлях у роки визвольних змагань. Активіст національного відродження 1917 року у Криму. У 1917-му поручник авіації флоту, член Ради Чорноморської громади, організатор українізації Чорноморського флоту. З 1919 року був старшиною у Київській групі Дієвої армії УНР, у 1920-1921рр. – ад'ютантом куреня Низових Запорожців 1-ї Запорізької дивізії. Брав участь у Першому і Другому Зимових походах, отримав поранення. Після переходу українського війська річки Збруч у листопаді 1920 року та роззброєння поляками проживав у місті Сарни (Рівненська область). На жаль, здоров’я чоловіка було підірване життєвими випробуваннями, і 1924 року він помер від серцевого нападу.

Ще один хоробрий воїн, – Сергій Кузьмович Горячко (1898-1962), народився в с. Гурівка Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині Кропивницький район Кіровоградської області). Навчався у Саратовській гімназії, потім в Першій Київській військовій школі. Під Крутами був поранений, автор відомої схеми (графічної реконструкції) бою на залізничній станції. Згодом став комендантом 6-ї Січової Стрілецької дивізії. Під час проведення Другого Зимового Походу у 1921 році, в складі середньої групи полковника М.Палія-Сидорянського тяжко поранений біля станції Жмеринка. Деякий час сотник армії УНР проживав у Німеччині, а в 1951 році виїхав до Австралії. До самої смерті на еміграції очолював Союз Українських Комбатантів Вікторії (СУКВ). Похований на кладовищі Фавкнер у Мельбурні. У рамках проведення декомунізації на Кіровоградщині, згідно рішення Долинської міської ради від 12 лютого 2016 року № 119, одну з вулиць міста перейменовано на честь Сергія Горячка.

Після буремних подій Української революції 1917 –1921 років залишається нез'ясованою до кінця тільки доля Левка Федотовича Прядька (1894, с. Глодоси, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, зараз Новоукраїнський район Кіровоградської області – ?). Достеменно відомо, що він навчався у 1-й Українській військовій школі. Відважний учасник Крутянського бою та Першого Зимового походу у складі куреня Низових Запорожців 1-ї Запорізької дивізії. Мав військове звання – старшина Дієвої Армії УНР. Необхідно також згадати, що поміж колишніх учасників бою під Крутами було чимало лицарів «Залізного хреста за Зимовий похід і бої», по суті єдиного ордену Української Народної Республіки. У ході національно-визвольного руху його отримали майже 4 тисячі вояків, у тому числі Лев Прядько та Семен Могила.

Наприкінці 2014 року у Кропивницькому з’явилася вулиця Шульгиних (колишня Калініна).

У 2018 році, до 100-річчя бою під Крутами, у місті відкрили меморіальну дошку братам Шульгиним. У багатьох містах України є вулиця Героїв Крут, до яких належить і Володимир Шульгин. Пам'ять про героїв-земляків ми повинні зберегти.

Джерело: кропивницький краєзнавець Борис Шевченко.