Сцена - мій кумир, театр - священий храм для мене

 

29 вересня виповнюється 175 років від дня народження Івана Карпенка-Карого - нашого славного земляка, одного з плеяди корифеїв першого професійного українського національного театру, унікального письменника драматурга, непересічного актора, талановитого режисера.

Іван Карпенко-Карий сідав писати п'єсу, тільки повністю "виносивши" її в голові. Але коли вже сідав (здебільшого вночі), то писав "запоєм;, не помічаючи нічого довкола. Він невтомно працював над своїми ролями, відшліфовуючи кожен епізод до найменших деталей.Його гра була позбавлена штучної декоративності, а відзначалася простотою і життєвою правдою, проникненням у внутрішній світ героїв. Іван дуже був людяним і гарно спілкувався з простими людми.

Він ніколи не бував сюжетів своїх п'єс на поодиноких фактах, що не мали соціальної цінності. П'єси Карпенка-Карого висміюють ті пережитки дрібновласницької психології, які заважають іти вперед.

Івана Карпенка-Карого по праву називають творцем соціальної драми.

1889 році повертається на сцену і до кінця життя не полишає її. Через всю творчість Карпенко- Карий проніс ідею висого громадського служіння народному театру. Останні роки драматург провів на хуторі "Надія". Тут були написані визначні твори: "Сто тисяч","Хазяїн", "Сава Чалий", "Суєта".

На вшанування пам'яті Івана Карпенка-Карого встановлено багато пам'ятників на території нашої країни, на його честь названо театри, університети.